
Ігроманія – це неконтрольоване бажання продовжувати грати в азартні ігри, не дивлячись на те, що це завдає шкоди життю людини.
Медична назва ігрової залежності, яку вживає Всесвітня організація охорони здоров’я – гемблінг або ж лудоманія.
Ігроманія – це неконтрольоване бажання продовжувати грати в азартні ігри, не дивлячись на те, що це завдає шкоди життю людини.
Медична назва ігрової залежності, яку вживає Всесвітня організація охорони здоров’я – гемблінг або ж лудоманія.
Це хвороба, яка тягне людину на соціальне дно, руйнує її особистість і здоров’я. Самостійно позбавитися від залежності людина не в змозі, тому їй потрібні хороші психотерапевти, які нададуть якісну допомогу у вирішенні проблеми.
Часті запитання про лікування ігроманії
Медикаментозне лікування лудоманії
Фармакологічного лікування ігрової залежності не існує. Спеціаліст може прописати ліки, які зменшують прояви тривожності або дратівливість протягом абстинентного синдрому. Також медикаменти допомагають пацієнтам з депресивними станами.
Психологічне консультування при ігровій залежності
Робота з психологом є основним етапом лікування. Психоаналіз допомагає виявити глибинні причини лудоманії, усвідомити їх та вирішити внутрішні конфлікти, через які людина звертається до самодеструктивних дій.
Групи підтримки ігрозалежних
Спілкування з людьми, які стикались з тими самими проблемами, є необхідним етапом лікування. На цих зустрічах людина може дізнатись, як інші боролись зі зривами, за якими ознаками їх впізнавали, що саме їх мотивувало продовжувати лікування, як їм вдалося пережити “синдром відміни”.
Соціальна адаптація
Це плавний вихід з мікросоціума в соціальне суспільство.
Початкова, перша стадія – це період інтересу, спроба розважитися, «вбити час» та забути про проблеми.
Друга стадія – поступове втягування. Людина залежна та відчуває дискомфорт, коли настає перерва між іграми. Вона сумує, її переслідує тривога або роздратування, їй важко сконцентруватися на чомусь, тому що думки постійно звертаються до гри.
Третя стадія – глибоке занурення в залежність. На цьому етапі людина стає соціально дезадаптованою, вона втрачає життєві орієнтири та інтереси, думає тільки про гру та живе однією метою – грати.